|
Українська кухня користується широкою популярністю серед слов'янських кухонь. Вона давно одержала поширення далеко за межами України, а деякі страви української кухні, наприклад борщі і вареники, увійшли в меню міжнародної кухні. Вони користуються великим попитом у ресторанах і столових Москви, Санкт-Петербурга, Тбілісі, Праги, Софії, Будапешта.
Українська національна кухня склалася досить пізно, в основному до початку XIX ст. Доти її важко було відмежувати від родинних їй польської та білоруської кухонь. Це пояснюється тривалістю і складністю процесу формування української нації і української держави, тому що різні частини території її входили до складу різних держав (Литви, Польщі, Угорщини, Румунії).
І до цих пір збереглися розходження між блюдами Чернігівщини і Галичини, Полтавщини і Волині, Буковини і Харківщини, Поділля і Закарпаття. Українська кухня була створена на базі вже сформованих у кожній з регіональних частин України елементів кулінарної культури. Попри те, що ці елементи були дуже різнорідні, унаслідок величезності території, що розкинулася від Карпат до Приазов'я і від Прип'яті до Чорного моря, розходження природних умов і історичного розвитку окремих частин її, сусідства безлічі народів (росіяни, білоруси, татари, ногайці, угорці, німці, молдавани, турки, греки), українська кухня виявилася на рідкість цільної, навіть трохи однобічною як по добору характерної національної харчової сировини, так і за принципами його кулінарної обробки.
У національну українську кухню не ввійшли традиції давньоруської кухні, зв'язок з якою була втрачена після монголо-татарської навали. Це відрізняє українську кухню від російської і білоруської, де древні традиції, хоча і видозмінювалися, але тим не менше зберігалися протягом багатьох століть.
Разом з тим українська кухня сприйняла деякі технологічні прийоми не тільки німецької й угорської кухні, але і татарської і турецької, по-своєму частково видозмінивши їх. Так, обсмажування продуктів у перегрітій олії, властива тюркським кухнях, було перетворено в українське 'смажання' (тобто пасерування овочів, що йдуть у борщі чи в другі страви), що, наприклад, абсолютно не властиво українській кухні.
А різноманіття страв із свинини ріднить українську кухню з кухнями західних слов'ян і угорців і сусідів українців - білорусів, однак використання сала в українській кухні надзвичайно різноманітно. Коли писати про культуру харчування не можна не зачепити народну кухню степового краю Миколаївщини.
В Мостовому, як і всюди на Миколаївщині,намагалися готувати висококалорійну їжу,адже безмежні степи та родючі чорноземи потребують міцних робочих рук. Це соціальний аспект,а наступним може бути національний. До появи поселенців кінця 18 ст.,землі на території сучасного Мостового,повністю контролювалися Кримськими татарами. Можливо,якимось чином вони і залишили особливості своєї національної кухні,адже сучасна традиція 'смажання',(пасерування овочів),абсолютно не властива українській кухні. Такий технологічний прийом обсмажування продуктів у перегрітій олії, прийшов до нас від татарської та турецької кухні,частково видозмінивши їх.
Традиційним для Мостового,було приготування мамалиги,рецепт приготування якої,мостівчани перейняли від молдовських поселенців. Мамалига з молоком,з бринзою,з шкварками,була чи не найпопулярнішою стравою на протязі 19 - 20 ст.
Основу ж кулінарних традицій Мостового,складали традиції середньої Наддніпрянщини,це традиції,які привезли із собою поселенці з Полтавщини. В південних степах,вони набули особливого колориту. Навряд чи ще якийсь населенний пункт України,може похвалитися кулінарною ідентичністю так,як с. Мостове,Доманівського району,Миколаївської області. Тільки в Мостовому вміли готувати налисники з сиром на пару(на жаль,рецепт приготування цієї страви,майже забутий). Цю страву подавали на десерт,як і ту,що готували із яєчних білків,і називалася вона - 'снєжки'.До солодкого столу подавали і книші,які пекли в печі.
Книші готували на дріжжовому тісті(на опарі). З такого ж тіста, готували і пампушки з часником. Далеко за межами Мостового славилися фаршировані рисом кури,приготовлені руками Мостівських кухарок. Жодна виставка народного господарства не обходилася без цього кулінарного дива.
Говорити про традиційні для Мостового дисертні страви,не можна не згадати квашені огірки з медом. В колгоспі ім.Богдана Хмельницького, подавали навіть в яслях. Як профілактика інфекційних захворювань. До появи рису, в Мостовому готували голубці із пшона,тому це блюдо можна також називати традиційними для Мостового. З появою рису,мостівчани готували пилаф (турецьке.плов),який нагадував середньоазійський плов. Згодом, його подавали на весіллях,як традиційне блюдо. На превеликий жаль,вже виродилася традиція випікання короваю.Колись,в Мостовому проживало більше десяти коровайниць. В обов'язки старшої коровайниці входило;замісити тісто,напалити піч,'посадити' коровай. Решту роботи,виконували коровайниці.
Коли 'садили' коровай в піч,співали: Наша піч регоче, коровая хоче Дрова догорають,коровай чекають.В будні, в печі готували вертути,струдлі,запіканки,запечене м'ясо,фаршировані кури. Із м'ясних страв надавали перевагу свинині. Незважаючи на те,що вже зникла традиція випікання короваю,як і самі коровайниці,в жодному селі,навіть в райцентрі,не знайти скільки кухарок як у Мостовому. Їх кличуть готувати на весілля чи інші заходи,далеко за межі нашої області. А це все результат того,що мостівчани шанують свої кулінарні традиції,а мостівська кухня може справедливо називатися однією з найкращих у світі.Так,як і найкращі у світі наші майстрині:Веремійчук Діна,Давидова Олена,Мікітіна Людмила,Мордас Олена,Постоленко Анна,Рингач Антоніна,Харишина Людмила,Храпійчук Марина.
СЛАВА МОСТОВОМУ! СЛАВА НАШИМ НЕПЕРЕВЕРШЕНИМ ГОСПОДИНЯМ!
20 вересня 2013
|
| Закрити |
